“
Now reading
Підземний пляж
квартири кришаться під вибухами як трухляві пні. автівки згорають немов тополиний пух. тиша здувається і лопаються бетонні бульбашки. біженці сидять і лежать на матрацах та карематах всередині метрополітену. підземний пляж. а зовні бухають хвилі. ніхто не хоче вийти у вертикальне море смерті, викупатися поглядом, обличчям зануритися у небо міста. ну ні. краще хвороблива засмага від ламп. а кожен вибух забирає чиєсь життя – чорний лелека, схожий на птеродактиля, змащений соляркою.